Все почалося з того, що в невеличкому кафе нашого міста я спробувала справжні хінкалі. Тонке тісто, соковита начинка — це було кохання з першого укусу. Вдома я поставила собі за мету, що обов'язково навчуся робити їх сама.
Спочатку все йшло не дуже вдало. Тісто рвалося, хінкалі були далекими від ідеалу, а той самий сік — геть губився. Я шукала поради в інтернеті, але не вистачало дрібниці. Тоді я згадала про поради професіоналів і зайшла на сайт https://panmaister.khmelnytskyi.ua/, де прочитала корисні поради щодо замісу тіста та ліплення.
З новими силами, я знову взялася до справи. Тісто було ідеальним, м'ясо — ідеально приправленим, а замість звичайного защіпування я навчилася робити правильний "хвостик" з численними защипами. І ось воно, момент істини! Перша ж хінкалі, яку я відправила до рота, виявилася ідеальною — з тією самою рідиною, що надає страві особливості. З того часу мої домашні частіше просять хінкалі, ніж інші страви, і я з любов'ю частую їх цією маленькою грузинською радістю.
